Чорноморське козацьке військо в Буго-Дністровському межиріччі наприкінці XVIII ст.: військова та господарська діяльність
Вантажиться...
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Ложешник О. С. Чорноморське козацьке військо В Буго-Дністровському межиріччі наприкінці XVIII ст.: військова та господарська діяльність. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археографія». – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2024.
В сучасній Україні, коли в запеклих боях створюється нова демократична держава попри недолугі спроби російської федерації відновити імперію на наших теренах, все частіше постає питання про формування національної самосвідомості. Важливе місце в цьому процесі займає тема козацтва, яке протягом століть існувало як самобутній феномен, породжений українським народом, унікальна спільнота людей, об’єднаних боротьбою за свободу.
Одним з найяскравіших осередків такої спільноти наприкінці ХVІІІ ст. постало Військо вірних козаків (Чорноморське козацьке військо), яке проявляло зразки героїзму та відваги, допомагаючи українцям усвідомлювати себе мужніми звитяжцями, що власноруч прокладають свій шлях у майбуття. За нетривалий час перебування в Буго-Дністровському межиріччі козаки Чорноморського війська, як спадкоємці Війська Запорозького, не лише брали участь у боях на території межиріччя Південного Бугу й Дністра, а й стали активними та безпосередніми учасниками її колонізації й господарського освоєння.
Об’єкт дослідження – Чорноморське військо під час його перебування в Буго-Дністровському межиріччі наприкінці ХVІІІ ст.
Предмет дослідження – історичні умови виникнення; військовий, соціальний та економічний аспекти функціонування Чорноморського війська; система життєдіяльності війська та колонізаційних процесів в Буго-Дністровському межиріччі.
Об’єкт та предмет визначають мету дослідження, а саме об’єктивно та комплексно реконструювати подієву частину життєдіяльності Чорноморського війська у військовому і економічному відношеннях під час його перебування в Буго-Дністровському межиріччі впродовж кінця ХVІІІ ст. з урахуванням надбань, втрат та перспектив сьогодення: висвітлити особливості формування та кількісного складу, визначити його місце та роль у військових діях під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр., колонізації та господарському освоєнні південноукраїнського регіону.
Хронологічні межі роботи охоплюють грудень 1787 р. – 1800 р. Нижня межа обумовлена переходом українських козаків з Прогноїв (Прогноївської паланки) до Васильківського урочища в гирлі Дніпра, де заклали військовий кіш (Васильківську Січ) та обранням на військовій раді кошовим отаманом Сидора Білого, що започаткувало формування Чорноморського війська на теренах, що входили в межі дисертаційної роботи. Верхня межа зумовлена інтеграцією козаків Чорноморського війська, що залишились в Буго-Дністровському межиріччі після переселення більшості чорноморців на Кубань, до міських та сільських станів.
Територіальні межі визначаються землею, наданою Чорноморському війську в Буго-Дністровському межиріччі та на Кінбурнській стороні, й охоплюють сучасну територію Одеської (Березівський, Білгород-Дністровський та Одеський райони), Миколаївської (Баштанський, Вознесенський та Миколаївський райони), Херсонської (Скадовський та Херсонський райони), Запорізької (Пологівський район) областей та частини Молдови (Лівобережжя Дністра).
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена комплексним дослідженням історії Чорноморського війська під час його перебування в Буго-Дністровському межиріччі.
Вперше: опрацьовано та опубліковано документи Державних архівів Одеської та Херсонської областей, що висвітлюють особливості формування Війська вірних козаків (Чорноморського війська) та оселення його козаків в Буго-Дністровському межиріччі; розглянуто причини зміни чисельності іррегулярного формування, джерела його поповнення; уточнено посадові обов’язки старшинського корпусу Чорноморського війська; складено на основі архівних матеріалів та історичної літератури ХІХ ст. список козацьких поселень, що існували в межах військової території на 1790-1792 рр., описано місцезнаходження поселень й заняття чорноморців, що в них проживали; створено мапу козацьких поселень за паланками та ідентифіковано їх розміщення на мапі України.
Уточнено: особливості формування козацького війська та джерела його поповнення; зміну чисельності Війська вірних козаків (Чорноморського війська) та її причини; проєкти виділення військової території та оселення на ній козаків; адміністративну діяльність очільників Чорноморського війська під час його перебування в межиріччі; причини та особливості переселення чорноморців на Кубань;
Доповнено: джерельну базу й історіографію розкриття заявленої теми; участь козаків у військових кампаніях на території Буго-Дністровського межиріччя під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр.; участь чорноморців у колонізації Буго-Дністровського межиріччя та Кінбурнської сторони в 1790-1792 рр.; перебування чорноморців в межиріччі після переселення більшості козаків на Кубань.
Особистий внесок здобувача в отриманні наукових результатів полягає у комплексному дослідженні актуального напрямку історичних досліджень, а саме реконструкції основних етапів життєдіяльності Чорноморського війська під час його перебування в Буго-Дністровському межиріччі й на Кінбурнській стороні та його впливу на історичну долю південноукраїнського регіону останньої чверті XVIII – початку ХІХ ст. Наукові результати дисертації належать здобувачу особисто і є його теоретичним та практичним внеском у вивчення питання. Зокрема, дослідником було здійснено евристику в архівосховищах України, виявлено й систематизовано наявний комплекс архівних документів з історії Чорноморського війська під час його перебування в Буго-Дністровському межиріччі. Окрім того була проведена реконструкція історії створення іррегулярного формування, що дало можливість з’ясувати роль і місце чорноморців у боях на території межиріччя під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. та його колонізації.
Аналіз історіографічного доробку надав можливість прослідкувати традицію дослідження науковцями заявленої теми з другої половини ХІХ ст. до сьогодення. Зміни в розвитку суспільства й історії як науки зумовили зміни домінантів та методів досліджень, що дозволило умовно поділити всі напрацювання на три періоди за хронологією:
1 період – «імперський», друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст., характеризується започаткуванням введення до наукового обігу документальних і наративних джерел Державного архіву Одеської області та Державного архіву Краснодарського краю;
2 період – «радянський», 1920-1980-і рр., який поділяється на два етапи – «міжвоєнний» та повоєнний. Для нього властиві: партійна заангажованість, перебування досліджень з історії козацтва «поза законом», перекручення та «підтасування» фактів на догоду принципу партійності.
3 період (незалежної України, 1991 – до сьогодні) вирізняється перетворенням заявленої теми в один з основних об’єктів дослідження, використання нових джерел Державного архіву Одеської області, Державного архіву Херсонської області, Державного архіву Краснодарського краю та «перепрочитання» опублікованих документів під іншим кутом зору.
Поява на історичній арені наприкінці XVIIІ ст. Чорноморського війська зумовлена тогочасними геополітичними реаліями боротьби за контроль над південноукраїнським регіоном. Залучаючи до війська козаків, уряд Російської імперії передбачав проведення політики денаціоналізації у відношенні до запорожців, які, хоча й змушені були відмовитись від назви «запорозьке», зберегли чимало традицій щодо облаштування життя війська.
Під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. чорноморці несли передову розвідувальну службу р. Буг, брали участь у всіх важливих боях на суші та на морі, відповідали за бойове забезпечення та комунікацію регулярної армії, проводили розвідки, спостерігаючи за турецьким військом. Зокрема, вони брали участь у: морських боях проти турецької армади, захопленні острова Березань, штурмі Очаківської фортеці, битві під Бендерами, штурмі Хаджибейської, Аккерманської та Бендерської фортець. Кожній військовій операції передували розвідувальні дії, що своєю ретельністю допомагали скласти ретельний план штурмів.
Отримавши в межиріччі військову територію, очільники війська займались її облаштуванням: поділили на паланки на чолі з паланковою старшиною; прийняли чимало рішень щодо збереження та охорони природних багатств, поповнення військової скарбниці, продовжували запорозькі традиції у веденні господарства. Але після смерті Г. Потьомкіна більшість його дарчих ордерів втратили значення, що спричинило переселення чорноморців на Кубань. Після переселення більшості, в Буго-Дністровському межиріччі залишились: 1) «посполиті» (не бажали служити у війську); 2) «сірома» (не мала коштів на переселення і в пошуках заробітку розійшлась межиріччям, іноді навіть переходила до Задунайської Січі); 3) купці, поміщики, дворяни, що «формально» приписались до війська; 4) заможні чорноморці, які не бажали втрачати свої господарства.
Федір Черненко, опікуючись козаками, що залишились в межиріччі, за наказом Й. де Рибаса влітку 1793 р. зібрав чорноморців до Чорноморської команди, що створювалась в Хаджибеї для служби на човнах, а в дійсності для будівництва порту. У серпні 1797 р. постало питання про ліквідацію команди. На постійне проживання в Одесі та її околицях залишились 326 чорноморців, які встигли завести господарства, що приносили їм прибуток.
Отже, створене напередодні російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Чорноморське військо, після підписання Ясської мирної угоди стало непотрібним. Але, розуміючи, що ліквідувати військо, яке нещодавно показувало героїзм та самовідвагу в боротьбі з турками без боязні викликати спротив козаків не вдасться, імперський уряд вирішив його зберегти, але перевести з Південної України на іншу небезпечну територію, де можна було б використати військовий потенціал та господарський досвід козаків. Проте, незважаючи на трагічність цього періоду для чорноморців, воно ще довгий час залишалось за своїм духом «українським», дотримуючись запорозьких звичаїв у чужому для них краю.
Lozheshnyk O. S. The Black Sea Cossack Host in the Bug-Dniester interfluve at the end of the XVIII century: military and economic activities. – Qualifying scientific work as a manuscript. Dissertation for the degree of doctor of philosophy in the field of knowledge 03 "Humanities" in the specialty 032 "History and Archaeography". – I. I. Mechnykov Odesa National University, Odesa, 2024. In modern Ukraine, as a new democratic state is being formed amidst fierce battles despite the clumsy attempts of the Russian Federation to restore its empire in our territories, the question of forming national self-awareness arises more and more often. An important part of this process is the theme of cossackdom, which for centuries existed as a unique phenomenon born from the Ukrainian people, a unique community of people united by the struggle for freedom. One of the most vivid centers of such community at the end of the XVIII century was the Host of Loyal Cossacks (Black Sea Cossack Host), which showed examples of heroism and courage, helping Ukrainians realize themselves as brave victors who pave their own path to the future. During their brief stay in the Bug-Dniester interfluve, the cossacks of the Black Sea Host, as heirs of the Zaporozhian Host, not only took part in battles on the territory between the Southern Bug and the Dniester rivers but also became active and direct participants in its colonization and economic development. The object of the research is the Black Sea Host during its stay in the Bug-Dniester interfluve at the end of the XVIII century. The subject of the research is the historical conditions of emergence; military, social, and economic aspects of the functioning of the Black Sea Host; the life system of the host and colonization processes in the Bug-Dniester interfluve. The object and subject determine the purpose of the study, the objective and comprehensive reconstruction of the eventful part of the life of the Black Sea Host in military and economic terms during its stay in the Bug-Dniester interfluve at the end of the XVIII century, taking into account achievements, losses, and present prospects: to highlight the features of formation and numerical composition, determine its place and role in military actions during the Russo-Turkish War of 1787-1791s, colonization, and economic development of the southern Ukrainian region. The chronological boundaries of the work cover December 1787 - 1800s. The lower boundary is determined by the transition of Ukrainian Cossacks from Prohnoyiv (Prohnoyivska Palanka) to Vasylkiv tract at the mouth of the Dnipro river, where they established a military Kish (Vasylkiv Sich) and the election of Sydir Bily as the Kosh ataman, which marked the formation of the Black Sea Host on the territories included in the dissertation work. The upper boundary is determined by the integration of Cossacks of the Black Sea Host who remained in the Bug-Dniester interfluve after the majority of Black Sea Cossacks resettled to Kuban, into urban and rural estates. The territorial boundaries are determined by the land granted to the Black Sea Host in the Bug-Dniester interfluve and on the Kinburn side, covering the modern territory of Odesa (Bereziv, Bilhorod-Dnistrov, and Odesa districts),Mykolaiv (Bashtan Voznesensk, and Mykolaiv districts), Kherson (Skadovsk and Kherson districts), Zaporizhzhia (Pologivsk district) regions, and part of Moldova (Left bank of the Dniester). The scientific novelty of the obtained results is determined by the comprehensive study of the history of the Black Sea Host during its stay in the Bug-Dniester interfluve. For the first time, documents from the State аrchives of Odesa and Kherson regions have been processed and published, which highlight the peculiarities of the formation of the Host of loyal cossacks (Black Sea Cossack Host) and the settlement of its cossacks in the Bug-Dniester interfluve; the reasons for changes in the numerical strength of the irregular formation, its sources of replenishment have been considered; the duties of the senior corps of the Black Sea Host have been clarified; based on archival materials and historical literature of the XIX century, a list of Cossack settlements that existed within the military territory in 1790-1792s has been compiled, the location of settlements and the occupations of the Black Sea Cossacks living in them have been described; a map of Cossack settlements by palankas has been created and their placement on the map of Ukraine has been identified. Clarified: the peculiarities of the formation of the Cossack host and sources of its replenishment; the change in the numerical strength of the Host of loyal Cossacks (Black Sea Cossack Host) and its reasons; projects for allocating military territory and settling Cossacks on it; administrative activities of the leaders of the Black Sea Cossack Host during its stay in the interfluve; reasons and peculiarities of the resettlement of Black Sea Cossacks to Kuban; Supplemented: the source base and historiography of the disclosed topic; the participation of cossacks in military campaigns in the territory of the Bug-Dniester interfluve during the Russo-Turkish War of 1787-1791s; the participation of Black Sea Cossacks in the colonization of the Bug-Dniester interfluve and the Kinburn side in 1790-1792s; the stay of Black Sea Cossacks in the interfluve after the resettlement of the majority of Cossacks to Kuban. The personal contribution of the researcher to obtaining scientific results lies in the comprehensive study of the relevant direction of historical research, namely the reconstruction of the main stages of the life of the Black Sea Cossack Host during its staying in the Bug-Dniester interfluve and on the Kinburn side, and its influence on the historical fate of the southern Ukrainian region in the last quarter of the XVIII - early XIX centuries. The scientific results of the dissertation belong personally to the researcher and are his theoretical and practical contribution to the study of the issue. In particular, the researcher conducted heuristic research in the archives of Ukraine, identified and systematized the existing complex of archival documents on the history of the Black Sea Cossack Host during its stay in the Bug-Dniester Interfluve. In addition, a reconstruction of the history of the creation of the irregular formation was carried out, which made it possible to clarify the role and place of the Black Sea Cossacks in battles in the territory of the interfluve during the Russo-Turkish War of 1787-1791s and its colonization. The analysis of the historiographical heritage made it possible to trace the tradition of researchers studying the declared topic from the second half of the XIX century to the present. Changes in the development of society and the history of science have led to changes in dominant trends and research methods, which allowed for a conditional division of all developments into three periods chronologically: The 1st period – "imperial", the second half of the XIX century - the beginning of the XX century, characterized by the introduction of documentary and narrative sources from the State achives of Odesa region and the State archives of Krasnodar region into scientific circulation; The 2nd period – "Soviet", 1920-1980s, which is divided into two stages - "interwar" and post-war. It is characterized by party involvement, the study of Cossack history "outside the law", distortion and "fitting" of facts to the principle of party loyalty. The 3rd period (independent Ukraine, 1991 – to the present) is characterized by the transformation of the declared topic into one of the main objects of research, the use of new sources from the State archives of Odesa region, the State archives of Kherson region, the State archives of Krasnodar region and the "re-reading" of published documents from a different perspective. The appearance of the Black Sea Cossack Host on the historical stage at the end of the XVIII century was due to the geopolitical realities of the struggle for control over the southern Ukrainian region. By recruiting cossacks into the army, the government of the Russian Empire envisaged implementing a policy of denationalization towards the zaporozhian cossacks, who, although forced to abandon the name "zaporozhian", retained many traditions regarding the organization of the host life. During the Russo-Turkish War of 1787-1791s, the Black Sea Cossacks carried out advanced reconnaissance along the Bug river, participated in all major battles on land and at sea, were responsible for the combat support and communication of the regular army, conducted reconnaissance, observing the movements of the Turkish forces. In particular, they participated in: naval battles against the Turkish fleet, the capture of Berezan island, the storming of Ochakiv fortress, the battle near Bender, the storming of Khadjibey, Akkerman, and Bender fortresses. Every military operation was preceded by reconnaissance actions, which with their thoroughness helped to develop a detailed plan for the assaults. After receiving the military territory in the interfluve, the leaders of the army engaged in its arrangement: divided it into palankas headed by a palanka starshyna; made many decisions regarding the preservation and protection of natural resources, replenishment of the military treasury, and continued Zaporozhian traditions in management. However, after the death of G. Potemkin, most of his grants lost their significance, which led to the resettlement of the Black Sea cossacks to Kuban. After the resettlement of the majority, in the Bug-Dniester interfluve remained: 1) "commoners" (who did not want to serve in the host); 2) the "poor" (who did not have the means to resettle and dispersed across the interfluve in search of earnings, sometimes even joining the Zadunaiska Sich); 3) merchants, landowners, nobles who were "formally" assigned to the host; 4) wealthy Black Sea Cossacks who did not want to lose their estates. Fedir Chernenko, caring for the cossacks who remained in the interfluve, by order of J. de Rybas in the summer of 1793th gathered the Black Sea Cossacks into the Black Sea Command, which was being created in Khajibey for service on boats, but on practice for the construction of the port. In August 1797, appeared the question of liquidating the command. 326 Black Sea Cossacks remained permanently in Odesa and its environs, who managed to establish estates that brought them income. Thus, the Black Sea Cossack Host created on the eve of the Russo-Turkish War of 1787-1791, became unnecessary after the signing of the Treaty of Jassy. However, understanding that it would not be possible to liquidate the host, which had recently shown heroism and courage in the fight against the Turks without provoking resistance from the Cossacks, the imperial government decided to preserve it, but to transfer it from Southern Ukraine to another dangerous territory where the military potential and agricultural experience of the Cossacks could be used. However, despite the tragic nature of this period for the Black Sea Cossacks, it remained "Ukrainian" in spirit for a long time, adhering to Zaporozhian customs in a foreign land.
Lozheshnyk O. S. The Black Sea Cossack Host in the Bug-Dniester interfluve at the end of the XVIII century: military and economic activities. – Qualifying scientific work as a manuscript. Dissertation for the degree of doctor of philosophy in the field of knowledge 03 "Humanities" in the specialty 032 "History and Archaeography". – I. I. Mechnykov Odesa National University, Odesa, 2024. In modern Ukraine, as a new democratic state is being formed amidst fierce battles despite the clumsy attempts of the Russian Federation to restore its empire in our territories, the question of forming national self-awareness arises more and more often. An important part of this process is the theme of cossackdom, which for centuries existed as a unique phenomenon born from the Ukrainian people, a unique community of people united by the struggle for freedom. One of the most vivid centers of such community at the end of the XVIII century was the Host of Loyal Cossacks (Black Sea Cossack Host), which showed examples of heroism and courage, helping Ukrainians realize themselves as brave victors who pave their own path to the future. During their brief stay in the Bug-Dniester interfluve, the cossacks of the Black Sea Host, as heirs of the Zaporozhian Host, not only took part in battles on the territory between the Southern Bug and the Dniester rivers but also became active and direct participants in its colonization and economic development. The object of the research is the Black Sea Host during its stay in the Bug-Dniester interfluve at the end of the XVIII century. The subject of the research is the historical conditions of emergence; military, social, and economic aspects of the functioning of the Black Sea Host; the life system of the host and colonization processes in the Bug-Dniester interfluve. The object and subject determine the purpose of the study, the objective and comprehensive reconstruction of the eventful part of the life of the Black Sea Host in military and economic terms during its stay in the Bug-Dniester interfluve at the end of the XVIII century, taking into account achievements, losses, and present prospects: to highlight the features of formation and numerical composition, determine its place and role in military actions during the Russo-Turkish War of 1787-1791s, colonization, and economic development of the southern Ukrainian region. The chronological boundaries of the work cover December 1787 - 1800s. The lower boundary is determined by the transition of Ukrainian Cossacks from Prohnoyiv (Prohnoyivska Palanka) to Vasylkiv tract at the mouth of the Dnipro river, where they established a military Kish (Vasylkiv Sich) and the election of Sydir Bily as the Kosh ataman, which marked the formation of the Black Sea Host on the territories included in the dissertation work. The upper boundary is determined by the integration of Cossacks of the Black Sea Host who remained in the Bug-Dniester interfluve after the majority of Black Sea Cossacks resettled to Kuban, into urban and rural estates. The territorial boundaries are determined by the land granted to the Black Sea Host in the Bug-Dniester interfluve and on the Kinburn side, covering the modern territory of Odesa (Bereziv, Bilhorod-Dnistrov, and Odesa districts),Mykolaiv (Bashtan Voznesensk, and Mykolaiv districts), Kherson (Skadovsk and Kherson districts), Zaporizhzhia (Pologivsk district) regions, and part of Moldova (Left bank of the Dniester). The scientific novelty of the obtained results is determined by the comprehensive study of the history of the Black Sea Host during its stay in the Bug-Dniester interfluve. For the first time, documents from the State аrchives of Odesa and Kherson regions have been processed and published, which highlight the peculiarities of the formation of the Host of loyal cossacks (Black Sea Cossack Host) and the settlement of its cossacks in the Bug-Dniester interfluve; the reasons for changes in the numerical strength of the irregular formation, its sources of replenishment have been considered; the duties of the senior corps of the Black Sea Host have been clarified; based on archival materials and historical literature of the XIX century, a list of Cossack settlements that existed within the military territory in 1790-1792s has been compiled, the location of settlements and the occupations of the Black Sea Cossacks living in them have been described; a map of Cossack settlements by palankas has been created and their placement on the map of Ukraine has been identified. Clarified: the peculiarities of the formation of the Cossack host and sources of its replenishment; the change in the numerical strength of the Host of loyal Cossacks (Black Sea Cossack Host) and its reasons; projects for allocating military territory and settling Cossacks on it; administrative activities of the leaders of the Black Sea Cossack Host during its stay in the interfluve; reasons and peculiarities of the resettlement of Black Sea Cossacks to Kuban; Supplemented: the source base and historiography of the disclosed topic; the participation of cossacks in military campaigns in the territory of the Bug-Dniester interfluve during the Russo-Turkish War of 1787-1791s; the participation of Black Sea Cossacks in the colonization of the Bug-Dniester interfluve and the Kinburn side in 1790-1792s; the stay of Black Sea Cossacks in the interfluve after the resettlement of the majority of Cossacks to Kuban. The personal contribution of the researcher to obtaining scientific results lies in the comprehensive study of the relevant direction of historical research, namely the reconstruction of the main stages of the life of the Black Sea Cossack Host during its staying in the Bug-Dniester interfluve and on the Kinburn side, and its influence on the historical fate of the southern Ukrainian region in the last quarter of the XVIII - early XIX centuries. The scientific results of the dissertation belong personally to the researcher and are his theoretical and practical contribution to the study of the issue. In particular, the researcher conducted heuristic research in the archives of Ukraine, identified and systematized the existing complex of archival documents on the history of the Black Sea Cossack Host during its stay in the Bug-Dniester Interfluve. In addition, a reconstruction of the history of the creation of the irregular formation was carried out, which made it possible to clarify the role and place of the Black Sea Cossacks in battles in the territory of the interfluve during the Russo-Turkish War of 1787-1791s and its colonization. The analysis of the historiographical heritage made it possible to trace the tradition of researchers studying the declared topic from the second half of the XIX century to the present. Changes in the development of society and the history of science have led to changes in dominant trends and research methods, which allowed for a conditional division of all developments into three periods chronologically: The 1st period – "imperial", the second half of the XIX century - the beginning of the XX century, characterized by the introduction of documentary and narrative sources from the State achives of Odesa region and the State archives of Krasnodar region into scientific circulation; The 2nd period – "Soviet", 1920-1980s, which is divided into two stages - "interwar" and post-war. It is characterized by party involvement, the study of Cossack history "outside the law", distortion and "fitting" of facts to the principle of party loyalty. The 3rd period (independent Ukraine, 1991 – to the present) is characterized by the transformation of the declared topic into one of the main objects of research, the use of new sources from the State archives of Odesa region, the State archives of Kherson region, the State archives of Krasnodar region and the "re-reading" of published documents from a different perspective. The appearance of the Black Sea Cossack Host on the historical stage at the end of the XVIII century was due to the geopolitical realities of the struggle for control over the southern Ukrainian region. By recruiting cossacks into the army, the government of the Russian Empire envisaged implementing a policy of denationalization towards the zaporozhian cossacks, who, although forced to abandon the name "zaporozhian", retained many traditions regarding the organization of the host life. During the Russo-Turkish War of 1787-1791s, the Black Sea Cossacks carried out advanced reconnaissance along the Bug river, participated in all major battles on land and at sea, were responsible for the combat support and communication of the regular army, conducted reconnaissance, observing the movements of the Turkish forces. In particular, they participated in: naval battles against the Turkish fleet, the capture of Berezan island, the storming of Ochakiv fortress, the battle near Bender, the storming of Khadjibey, Akkerman, and Bender fortresses. Every military operation was preceded by reconnaissance actions, which with their thoroughness helped to develop a detailed plan for the assaults. After receiving the military territory in the interfluve, the leaders of the army engaged in its arrangement: divided it into palankas headed by a palanka starshyna; made many decisions regarding the preservation and protection of natural resources, replenishment of the military treasury, and continued Zaporozhian traditions in management. However, after the death of G. Potemkin, most of his grants lost their significance, which led to the resettlement of the Black Sea cossacks to Kuban. After the resettlement of the majority, in the Bug-Dniester interfluve remained: 1) "commoners" (who did not want to serve in the host); 2) the "poor" (who did not have the means to resettle and dispersed across the interfluve in search of earnings, sometimes even joining the Zadunaiska Sich); 3) merchants, landowners, nobles who were "formally" assigned to the host; 4) wealthy Black Sea Cossacks who did not want to lose their estates. Fedir Chernenko, caring for the cossacks who remained in the interfluve, by order of J. de Rybas in the summer of 1793th gathered the Black Sea Cossacks into the Black Sea Command, which was being created in Khajibey for service on boats, but on practice for the construction of the port. In August 1797, appeared the question of liquidating the command. 326 Black Sea Cossacks remained permanently in Odesa and its environs, who managed to establish estates that brought them income. Thus, the Black Sea Cossack Host created on the eve of the Russo-Turkish War of 1787-1791, became unnecessary after the signing of the Treaty of Jassy. However, understanding that it would not be possible to liquidate the host, which had recently shown heroism and courage in the fight against the Turks without provoking resistance from the Cossacks, the imperial government decided to preserve it, but to transfer it from Southern Ukraine to another dangerous territory where the military potential and agricultural experience of the Cossacks could be used. However, despite the tragic nature of this period for the Black Sea Cossacks, it remained "Ukrainian" in spirit for a long time, adhering to Zaporozhian customs in a foreign land.
Опис
Ключові слова
Чорноморське військо, запорожці, Буго-Дністровське межиріччя, російсько-турецька війна, задунайські козаки, османські козаки, козаки, козацтво, Гетьманщина, військова справа, господарство, колонізація, Одеса, діаспора, Кубань, Black Sea Cossack Host, Zaporozhian Cossacks, Bug-Dniester Interfluve, Russo-Turkish War, Danubian Cossacks, Ottoman Cossacks, Cossacks, Cossackdom, Hetmanate, military affairs, estate, colonization, Odesa, diaspora, Kuban
Бібліографічний опис
Ложешник О. С. Чорноморське козацьке військо в Буго-Дністровському межиріччі наприкінці XVIII ст.: військова та господарська діяльність : дис. … д-ра філос. : спец. 032 Історія та археологія / О. С. Ложешник ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2024. – 350 с.
DOI
ORCID:
УДК
94(477):355.12"1787/1820"(043.5)